Важливим кроком у боротьбі із сімейним насильством стало

закріплення адміністративної відповідальності за вчинення насильства

в сім’ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної

програми.

Названі діяння кваліфікуються за статтею 1732 КУпАП. Санкція статті

передбачає накладання на правопорушника штрафу від трьох до п’яти

неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадські роботи на

строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного

місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний

арешт на строк до п’яти діб.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано

адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною

першою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від п’яти до десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на

строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від

одного до двох місяців із відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або

адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

На жаль, практика свідчить, що в переважній більшості випадків

(до 85%) до правопорушників застосовується стягнення у вигляді штрафу.

Накладання на кривдника штрафу або відрахування частки з його заробітку

буде зменшувати розмір сімейного бюджету. Ураховуючи те, що досить

багато випадків сімейного насильства спостерігаються в сім’ях зі складними

матеріальними умовами, така санкція викликає бажання членів сім’ї

приховати насильство.

До появи в Кодексі України про адміністративні правопорушення статті

про відповідальність за вчинення насильства в сім’ї воно кваліфікувалося

як дрібне хуліганство. Водночас дрібним хуліганством є нецензурна лайка

в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії,

що порушують громадський порядок і спокій громадян та тягнуть за собою

адміністративну відповідальність.

Якщо під час насильства в сім’ї було допущено порушення тиші на

площах, у парках, гуртожитках, жилих будинках та інших громадських місцях

у заборонений рішенням сільських, селищних, міських рад час, то таке

діяння тягне за собою відповідальність за статтею 182 КУпАП.

Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння батьками

неповнолітнього, або особами, які їх замінюють, або іншими особами

охоплюється статтею 180 КУпАП, а ухилення батьків або осіб, які їх

замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо

забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх

дітей – статтею 184 КУпАП.

Леся Романенко, провідний спеціаліст РУЮ