Економічним насильством у сім'ї визнається умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Цей вид насильства може порушувати такі права і свободи особи, як право на недоторканість житла, право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, право на працю, право приватної власності тощо.

Економічне насильство в сім’ї теж різноманітне за видами і виявляється у своєрідному економічному тиску на члена сім’ї. Це не тільки вказані у визначенні порушення, а й інші види позбавлення або обмеження трудових і майнових прав.

Наприклад, заборона працювати члену сім’ї за наявності його бажання та працездатності; позбавлення або обмеження одним членом сім’ї іншого члена сім’ї можливості користуватися і розпоряджатися грошима, які він заробив або які є їхньою спільною власністю; примус члена сім’ї виконувати важку, непосильну роботу; відмова члена сім’ї (батька, матері) опікуватися малолітніми, неповнолітніми членами сім’ї, старими, інвалідами тощо.

Економічне насильство може виявлятись у створенні ситуації, за якої один член сім’ї змушений систематично просити гроші, коли вони в сім’ї є, на утримання сім’ї або на власні потреби, у втягненні неповнолітніх у заняття жебрацтвом, пошкодженні чи знищенні майна іншого члена сім’ї або спільного майна, примушуванні чи втягненні в заняття проституцією.

За окремі, найбільш небезпечні види економічного насильства в сім’ї передбачена кримінальна відповідальність.

Леся Романенко, провідний спеціаліст РУЮ