У статті 5 Закону Ураїни "Про попередження насильства в сім'ї" визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань попередження насильства в сім'ї, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань попередження насильства в сім'ї.

  Центральний  орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань попередження насильства в сім’ї:

розробляє    і   затверджує   методичні   рекомендації   щодо проходження   корекційної  програми  та  організовує  забезпечення кризових центрів такими методичними рекомендаціями;

надає   органам   виконавчої   влади   та  органам  місцевого самоврядування,  підприємствам, установам і організаціям незалежно від  форми  власності,  об’єднанням  громадян,  окремим громадянам методичну і практичну допомогу, консультації з питань попередження насильства в сім’ї;

організовує   і  проводить  просвітницьку  та  роз’яснювальну роботу  серед  членів  сім’ї,  де виникає реальна загроза вчинення насильства  в  сім’ї  або  де було вчинено насильство в сім’ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;

організовує   і  проводить  просвітницьку  та  роз’яснювальну роботу  серед  громадськості  про  проблему  насильства в сім’ї та заходи, які існують з попередження насильства в сім’ї. 

Стаття 6 даного Закону встановлює повноваження уповноважених підрозділів органів внутрішніх справ щодо попередження насильства в сім'ї які: 

виявляють причини і умови,  що сприяють проявам насильства  в сім'ї,   вживають  у  межах  своїх  повноважень  заходів  щодо  їх усунення;

беруть на профілактичний облік  осіб,  схильних  до  вчинення насильства в сім'ї,  та проводять виховно-попереджувальну роботу з ними; 

відвідують сім'ї,  члени яких перебувають на  профілактичному обліку,  за  місцем їх проживання і проводять з ними профілактичну роботу; 

виносять офіційні    попередження    членам     сім'ї     про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї;

приймають та   розглядають   у   межах   своїх   повноважень, визначених законом,  заяви і повідомлення про насильство  в  сім'ї або про реальну загрозу його вчинення; 

вживають відповідних  заходів  щодо  припинення  насильства в сім'ї,  а також дій  членів  сім'ї,  що  направлені  на  виконання реальної загрози вчинення насильства в сім'ї; 

повідомляють членів   сім'ї,   де   виникає  реальна  загроза вчинення насильства в сім'ї  або  де  було  вчинено  насильство  в сім'ї,   про   права,   заходи   і   послуги,  якими  вони  можуть скористатися; 

направляють жертв  насильства  в  сім'ї  до   спеціалізованих установ для осіб,  які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства; 

виносять захисні  приписи  у   випадках,   передбачених   цим Законом; 

контролюють виконання вимог захисних приписів; 

направляють осіб, які вчинили насильство в сім'ї, до кризових центрів для проходження корекційної програми; 

взаємодіють  із  центральним  органом  виконавчої  влади,  що забезпечує  формування  та  реалізує  державну  політику  з питань попередження  насильства в сім'ї, з органами опіки і піклування та спеціалізованими  установами  для  осіб,  які вчинили насильство в сім'ї,   та   жертв  такого  насильства  у  питаннях  попередження насильства в сім'ї;  

надають інформацію з питань попередження насильства  в  сім'ї на запит уповноважених органів; 

здійснюють інші  повноваження  щодо попередження насильства в сім'ї, передбачені законом. 

Повноваження уповноважених підрозділів органів внутрішніх справ поширюються  на випадки, коли жертва насильства в сім'ї або особа,  стосовно  якої існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї,  а  також  особа, що вчинила насильство в сім'ї, не досягли 18-річного віку.

Органи опіки і піклування (ст. 7) надають допомогу у  відновленні  порушених  прав  та  захисті законних інтересів неповнолітнім, які мають батьків і проживають у сім'ях,  дітям-сиротам,  які залишилися без піклування  батьків  і виховуються в сім'ях опікунів (піклувальників),  прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу,  а також членам сім'ї, визнаним в судовому  порядку  недієздатними,  у  випадках,  коли стосовно них вчинено або існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї; представляють  у  суді  інтереси дітей та недієздатних членів сім'ї,   які   вчинили  насильство  в  сім'ї  або  стали  жертвами насильства  в сім'ї. 

        Даний Закон дав визначення кризовим центрам, які створюються    місцевими    державними адміністраціями  за поданням центрального органу виконавчої влади, що  забезпечує формування державної політики з питань попередження насильства в сім'ї, відповідно до соціальних потреб регіону.

 Кризові   центри   можуть   також   створюватися  органами місцевого     самоврядування,     підприємствами,      установами, організаціями,   благодійними  фондами,  об'єднаннями  громадян  і окремими   громадянами   за  погодженням  із  центральним  органом виконавчої  влади,  що  забезпечує формування державної політики з питань  попередження насильства в сім'ї, і реєструються в порядку, визначеному законом.

 Працівники кризових центрів здійснюють прийом  членів  сім'ї,  які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї, здійснюють прийом осіб,  які вчинили насильство в сім'ї,  для проходження корекційної програми, організують надання  необхідної психологічної,  педагогічної, медичної,  юридичної допомоги членам сім'ї,  які можуть стати  або стали жертвами насильства в сім'ї,  розробляють корекційні    програми    та   організовують   їх проходження особами, які вчинили насильство в сім'ї, відповідно до можливостей надають  притулок  для  тимчасового перебування  членам  сім'ї,  які  можуть  стати або стали жертвами насильства в сім'ї, повідомляють членів  сім'ї,  де   виникає   реальна   загроза вчинення  насильства  в  сім'ї  або  де  було вчинено насильство в сім'ї,  про  права,  заходи   і   послуги,   якими   вони   можуть скористатися, повідомляють уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ  про  виявлені  факти  реальної  загрози  застосування насильства сім'ї або про факти вчинення такого насильства, тощо.

 Стаття 9 - Центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї. Створюються  відповідно  до  законодавства,  що регламентує створення  закладів  охорони  здоров'я.  Центри медико-соціальної  реабілітації  жертв  насильства  в сім'ї можуть створюватися в системі діючих закладів охорони здоров'я. 

  В центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї поміщаються жертви насильства в сім'ї (з їхньої згоди або на їхнє прохання) на підставі рішення медичної комісії  центру.  Щодо дитини  необхідна згода одного з батьків, усиновителів, опікуна чи піклувальника,  у разі, якщо вони не зазнали насильства від одного з них, або органу опіки і піклування.

 Жертви   насильства   в   сім'ї   перебувають   у  центрах медико-соціальної реабілітації протягом терміну,  необхідного  для їхнього  лікування  та  психо-соціальної  реабілітації.  За  їхнім бажанням вони можуть пройти  курс  лікування  та  психо-соціальної реабілітації амбулаторно. 

Леся Романенко, провідний спеціаліст РУЮ.