Під цим виразом «побутове насильство» прийнято розуміти будь яку умисну дію або бездіяльність особи щодо іншої, ущемляє його конституційні права і свободи, що заподіює або містить загрозу заподіяння йому фізичного або психічного страждання, вчинене у сфері сімейно-побутових відносин.

Таким чином, до цієї сфери відносяться не тільки вбивство, навмисне заподіяння шкоди фізичному здоров’ю різного ступеня, нанесення побоїв, катування (заподіяння фізичних або психічних страждань шляхом систематичного нанесення побоїв, чи іншими насильницькими діями), злочини проти статевої недоторканості та статевої свободи особистості, але і доведення до самогубства, незаконне позбавлення волі (наприклад, ув’язнення у власній квартирі), а також фінансова експлуатація та залишення в небезпеці.

Злочини, які можливо кваліфікувати як домашнє насильство, надзвичайно поширені в усьому світі, незалежно від ступеня «зрілості» законодавства, що захищає об’єкт насильства, і рівня розвитку економіки і культури держави. Домашньому насильству можуть піддатися і чоловіки, але частіше страждають жінки і діти.

За даними численних досліджень, проведених за останні 10 років в різних країнах:
- Кожна четверта жителька Землі знаходиться в зоні ризику (може стати жертвою побутового насильства).
- Кожна третя жінка, убита в США — жертва свого чоловіка або статевого партнера.
- У Російській Федерації в результаті домашнього насильства кожну годину гине одна жінка.
- Менше 50% постраждалих від побутового насильства звертаються по допомогу (в США і Європі цей показник становить у середньому 45-48%, в Росії, за різними даними, в кращому випадку 30%, а в гіршому — менше 10%).

Проведений нещодавно на території пострадянського простору опитування показало, що від 25 до 60% респондентів (у різних регіонах) знають сім’ї, в яких побутове насильство має постійний характер. Жінок страждає від описуваного явища, згідно з отриманими даними, від 30 до 80%; дітей — від 24 до 62%.

У той час як старі батьки стикаються з цією проблемою аж до 36% випадків. Респонденти вважають, що лише в 26-50% випадків побутове насильство призводить до шлюборозлучного процесу, до звернення в правоохоронні органи або суд — і того менше: від 0 до 20%, так як від 31 до 75% випадків домашнього насильства закінчуються повним смиренням жертви.

Чому проблема побутового насильства є такою поширеною і гострою? Більшість фахівців, що працюють в різних сферах, а саме: юристи, психологи, співробітники правоохоронних органів і так далі, впевнені, що причина важкого соціального утрати, що наноситься домашнім насильством, не тільки в його широкої поширеності, недосконалість законодавчої бази та механізму допомоги жертвам, але і в тому, що жертви, або їхні рідні (у випадку, якщо насильству піддаються діти, інваліди та літні люди) не поспішають повідомляти про
злочин і шукати допомоги.

Чому жертви покірно терплять жорстокість?
Психологи виділяють кілька основних причин того, що жінки, діти, підлітки, літні та інваліди, які зазнали домашнього насильства, рідко звертаються за допомогою. Ось деякі з них.

1. Відсутність довіри до правоохоронних органів та іншим структурам, які повинні забезпечувати безпеку громадян і стояти на сторожі закону.

2. Страх відплати. Більшість жертв насильства впевнені, що після звернення за допомогою ірозставання піддадуться ще більш страшної агресії, ніж раніше.

3. Страх розголосу, осуду. Нерідко жінки визнають, що багато їх знайомі і навіть друзі, рідні звинувачують жертву насильства в тому, що вона сама спровокувала свого партнера на жорстокість.

4. Страх втратити дах над головою, підтримки, страх за дітей. Піддаються насильству представниці прекрасної половини людства часто залежні матеріально від свого партнера, не мають власного житла та / або роботи. Крім того, якщо дії партнера не поширюються на дітей, матері часто виявляються переконаними, що дітям потрібен який-ніякий, а батько, повна сім’я.

5. Страх за партнера. Не завжди страждає алкоголізмом, наркоманією або психічним захворюванням людина може відповідати за свої дії. Багато жінок розуміють не тільки це, але й той факт, що агресор сам потребує допомоги, лікуванні та підтримці. Співчуваючи, співчуваючи йому, сподіваючись вилікувати від хвороби, багато пані добровільно приносять себе в жертву в ім’я благих цілей.

6. Виховання і культурні традиції. У багатьох сім’ях і в двадцять першому столітті вважається, що «пошкодуєш різку — зіпсувати дитини», а «б’є, значить любить». Подібні омани вростали в свідомість наших предків століттями, і деколи жінці так не просто витравити небезпечну переконаність із власної голови.

Висновок.
Психологи закликають не терпіти і не замовчувати проблему, шукати шляхи вирішення, звертатися за допомогою і порадою, думати про майбутнє, своє і своїх дітей.

Але головне — твердо вірити, що ви гідні більшого і кращого, а припинити обтяжливі стосунки — не значить вибрати найпростіший і, на жаль, невірний шлях, втікши від проблеми.

Вчасно припинені відносини деколи означають порятунок вашого життя і здоров’я, запобігання тяжкого злочину. І нове життя обов’язково принесе вам нові відносини, гармонійні, довірливі, задушевні і яскраві.

Леся Романенко, провідний спеціаліст РУЮ