Позбавлення батьківських прав

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися зі своїми батьками поза їх бажанням, за винятком випадків, коли таке рішення суд приймає в її інтересах (наприклад, коли батьки дуже жорстоко поводяться з дитиною, і т.ін.). Виключною мірою відповідальності за невиконання батьківського обов’язку є позбавлення батьківських прав. Це допускається лише на підставі та у порядку, визначеному законом. Підстави для позбавлення батьківських прав визначені у ст. 164 СК України, зокрема, мати і батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо він (вона):

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Цей перелік є вичерпним, тому позбавлення батьківських прав з підстав, що не передбачені ст. 164 СК України, не допускається.

Позбавлення батьківських прав може мати місце щодо усіх дітей або когось із них. Позбавити батьків прав щодо дітей, які ще не народилися, неможливо. Батьківських прав можна позбавити лише повністю і у жодному разі це не можна застосувати до опікунів, піклувальників, прийомних батьків, тобто осіб, які певною мірою заміняють батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується у ситуаціях, коли захистити права та інтереси дітей іншим шляхом неможливо.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

Особливістю при розгляді судом справ про позбавлення батьківських прав є те, що обов’язковою є участь у їх розгляді прокурора і органу опіки та піклування.

При задоволенні позову про позбавлення батьківських прав у рішенні суду обов’язково має бути вказано, кому конкретно передається дитина на виховання: другому із подружжя, органу опіки та піклування чи опікуну або піклувальнику, якщо він призначений у визначеному законом порядку.

Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, то суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні (ст. 167 СК України).

Суд також може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, за умови, що він має інше житло, або прийняти рішення про примусовий поділ житла чи його обмін.

Дитина може бути передана другому із батьків. Якщо це неможливе, то переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

У разі неможливості передати дитину родичам, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

На підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав, що набрало чинності, робиться відповідна відмітка в актовому записі.

У таких випадках відомості про батьків з актового запису не виключаються, а тому з них, кого позбавлено батьківських прав, повторне свідоцтво про народження дитини не видається (п. 34 Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України від 22.11.2007 р. № 1154/5)).

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою сімейно-правової відповідальності, у деяких випадках, навіть у разі доведеності протиправної поведінки батьків, суд з урахуванням характеру їхньої поведінки, особи, перспективи зміни поведінки та інших конкретних обставин, вправі відмовити у позові про позбавлення батьківських прав і попередити батьків про необхідність зміни свого ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ними батьківських обов’язків. При цьому суд, виходячи з інтересів дитини, може постановити рішення про обмеження батьківських прав шляхом відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадку:

1) якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

2) жорстоко поводяться з дитиною;

3) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

4) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

5) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, якщо залишення у них дитини є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання.

У такому разі дитина передається другому із батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органам опіки та піклування.

Якщо перебування дитини з батьками або одним з них загрожує її життю чи здоров’ю, то орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому випадку орган опіки та піклування зобов’язаний негайно повідомити про це прокурора та у семиденний строк з моменту постановления рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав або про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

З таким позовом має право звернутися прокурор. Якщо відпадуть причини, що перешкоджали належному вихованню дітей батьками, суд може постановити рішення про повернення їм дитини.

З позбавленням батьківських прав припиняються не тільки права, а й обов’язки батьків, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, за винятком аліментних зобов’язань. Відповідно до ч.2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Тому суд, вирішуючи справу про позбавлення батьківських прав, може за власного ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. При задоволенні позову про позбавлення одного із батьків батьківських прав і передання дитини на виховання другому з них, опікуну, піклувальнику або прийомним батькам аліменти, що стягуються на дитину, виплачуються особі, яка виховує дитину.

Крім того, батьки зобов’язані відшкодувати шкоду завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язків (ст. 1183 ЦК України). Це пояснюється тим, що виховний процес має тривалий характер і не може призупинитися з моменту позбавлення батьківських прав. Позбавлення батьків батьківських прав тягне за собою припинення всіх особистих немайнових відносин між ними і дитиною.

Однак за дитиною зберігаються всі майнові права, що засновані на спорідненості дитини зі своїми батьками, які позбавлені батьківських прав, та іншими родичами. За нею зберігається право власності на будь-яке майно, в тому числі і нерухоме, яке належало їй на момент позбавлення батьків батьківських прав. Дитина не втрачає права спадкувати після своїх батьків, на відміну від батьків, які це право втрачають щодо дітей, відносно яких вони позбавлені батьківських прав.

Отже, можна зробити висновок, що повного припинення правового зв’язку між батьками, які позбавлені батьківських прав і дитиною, не відбувається.

Позбавлення батьківських прав передбачає настання для батьків визначених законом правових наслідків. Особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних з батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною (ч.І ст. 166 СК України).

Для забезпечення нормальних умов у подальшому вихованні дитини і захисту її прав, суд при позбавленні батьківських прав одного з батьків обов’язково вирішує питання про передання дитини на виховання другому з них або, за неможливості передати дитину другому з батьків, у разі позбавлення прав обох батьків, на виховання і опіку органу опіки та піклування.

Таким чином, позбавлення батьківських прав виконує не тільки каральну функцію щодо батьків, але й виконує функцію захисту прав та інтересів дитини, усуває можливі ситуації, що загрожують її життю та здоров’ю, та створює передумови для належного виховання. 

 Валерій Галас, начальник Рожищенського районного управління юстиції