Насильство в українській сім’ї – непорушна родинна «таємниця» і величезна проблема державної ваги. На жаль, тут маємо сумну ситуацію: жертви побутового насильства ще бояться відкрито говорити про наругу над собою. Тривалий час проблема насильства в сім’ї вважалася прерогативою усталених звичаїв та традиції і залишалася поза сферою правового регулювання. Будь яке втручання в сімейні стосунки з боку держави та суспільства вважалося порушенням таємниці приватного життя і категорично не припускалося. Протягом тривалого часу в Україні на рівні суспільства проблеми насильства в сім’ї активно не обговорювалися. Правозахисні громадські організації, зокрема жіночі, стали не тільки ініціаторами захисту жертв насилля, а й спонукали державні органи влади до формування необхідної законодавчої бази щодо розширення державної систему захисту потерпілих від насильства.

Верховною Радою України 2001 року було ухвалено Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» та Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису». Прийняття законодавчої бази у сфері попередження насильства в сім’ї свідчить про винесення цієї проблеми з розряду приватної проблеми родини на державний рівень.    

Також, слід зазначити, що проблема насильства в сім’ї є надзвичайно складною і поєднує в собі багато взаємопов’язаних аспектів. І тому для її розв’язання необхідні комплексні заходи і більш тісна взаємодія між правоохоронними органами, медичними закладами, іншими державними й неурядовими організаціями, що працюють у даній сфері. Саме у даному напрямку здійснюють свою діяльність установи та організації Рожищенського  району.                        

Леся Романенко, провідний спеціаліст РУЮ