«Ми боїмося всього на світі, як смертні,але прагнемо всього на світі, як безсмертні»

                                                                         Франсуа де Ларошфуко

Людина постійно змінює світ навколо, вдосконалює створене раніше, пристосовує для свого існування. Часто цей процес нагадує ігри мавпи з гранатою. На підтвердження цього можна згадати створення людиною атомної зброї, що досить легко могла знищити саму людину. Але незважаючи на це, процес розвитку припинити неможливо. Прагнення вдоскона-лювати, створювати щось нове, облегшувати своє життя притаманне кожній людській істоті.

Зміна статі, трансплантація органів, клонування, використання віртуальної реальності, одностатеві шлюби, евтаназія – це перелік основних прав четвертого покоління. Виникнення даного покоління прав людини є ще одним підтвердженням постійного наукового, технічного розвитку людського суспільства. Ці права, викликані науково-технічним прогресом, виникли в зв’язку з розвитком науки та втіленням її розробок в життя. Дане покоління прав людини є закономірним етапом розвитку суспільства. Про який захист, а тим більше порушення, наприклад, права на використання віртуальної реальності можна було б вести мову років 40-50 тому назад. Хоча, досить багато точиться суперечок саме навколо того, чи потрібно на законодавчому рівні закріплювати ці права, надаючи людині можливість скористатися такими неоднозначними благами, як зміна статі.

Ні, я ні в якому разі не закликаю когось до підтримання чи заперечення думки про необхідність запровадження в життя даних прав. Тут, нажаль, взагалі не можливо чітко визначити необхідність деяких з них. Наприклад, те ж право на зміну статі. Існує дві протилежні позиції:

1. Якщо подивитися на дану проблему з точки зору релігії (та й моралі), то зміна статі має бути забороненою. Не в праві людина змінювати те, що створено і дано Богом.

2. Під впливом науково-технічного прогресу держава змушена за допомогою права закріпити на законодавчому рівні можливість змінити стать.

Кожна з позицій має право на життя. Обидві сторони мають свої докази в підтримку власної позиції. Взяти до уваги хоча б те, що в деяких країнах (США, Японія) зміна статі розглядається як спосіб лікування транссексуалізму. А при хворобі як Екстрофія клоаки (це рідкісна і складна вроджена вада, що виявляється у одного із 250000 новонароджених. Екстрофія клоаки часто має різні назви, а саме – міхурово-кишкова щілина, екстрофія клоаки, комплекс OEIS. Якщо новонароджена дитина чоловічої статі, то хірурги порадять змінити стать на жіночу.

В Україні зміна статі дозволена. Так ст. 51 «Основ законодавства України про охорону здоров’я» встановлює, що на прохання пацієнта відповідно до медико-біологічних і соціально-психологічних показань, які встановлюються Міністерством охорони здоров’я України, йому може бути проведено шляхом медичного втручання в акредитованих закладах охорони здоров’я зміну (корекцію) його статевої належності. Особі, якій було здійснено зміну статевої належності, видається медичне свідоцтво, на підставі якого надалі вирішується питання про відповідні зміни в її правовому статусі.

Евтаназія -  прискорення смерті хворого, щоб полегшити його страждання. В українському законодавстві, зокрема в Основах законодавства про охорону здоров'я (ч. З ст. 52) під евтаназією розуміють навмисне прискорення смерті або умертвіння невиліковного хворого з метою припинення його страждань. У Цивільному кодексі України закріплено заборону задовольняти прохання фізичної особи про припинення її життя (ч. 4 ст. 281). 

Знову ж таки  - з однієї сторони гуманізм (позбавлення страждань хворого), з іншої – відповідальність за умисне позбавлення людини життя. Питання евтаназії надалі залишається спірним серед правників та медиків.

Одностатеві шлюби – дозволені у Голандії, Франції, Італії, Швеції, з мотивів, що людина вправі сама вибрати собі партнера для одруження не зважаючи на його стать. В Україні дане право законодавчо не закріплене, з точки зору моральності.

Дійсно,  якщо звернутися до здорового глузду, то чоловік повинен вибирати собі у дружину жінку, а не одностатевого партнера, так як і тут є наслідки – репродуктивна функція для прикладу. Але якщо взяти до уваги прогрес у правах людини, то і той факт, що людина сама собі вправі вибирати з ким їй вступати до шлюбу, відкидати не можна.

            Відкритими для обговорення залишаються й такі питання (за і проти), як віртуальна реальність, клонування, проведення аборту, штучне запліднення.

Отже, на основі викладеної інформації можна зробити висновок, що на даному етапі розвитку людської цивілізації формується нове покоління прав людини, яке в існуючих умовах є досить суперечливим за своєю суттю. Якщо проаналізувати соціологічні опитування, що постійно проводяться різними службами соціологічних досліджень, можна зробити висновок, що суспільна думка стосовно вищенаведених  питань «поділилась» на тих, хто підтримує дані права та їх законодавче закріплення та на тих, що категорично проти.

Леся Романенко, провідний спеціаліст Рожищенського РУЮ.