Відповідно до ст. 12 Конвенції про статус біженців до якої приєдналася у 2002 році і Україна, особистий статус біженця визначається законами країни його доміцилія або, якщо у нього такого немає, - законами країни його проживання. Права, раніше набуті біженцем і пов'язані з його особистим статусом,  зокрема права,  які стосуються шлюбу, дотримуватимуться Договірними   Державами   після   виконання,    якщо    необхідно, формальностей, які вимагаються законами цієї держави, за умови, що відповідне право є одним з тих прав,  які були б визнані  законами цієї держави, якби ця особа не стала біженцем.

Щодо придбання рухомого та нерухомого майна та інших пов'язаних з ним прав, а також щодо орендних та інших договорів, які стосуються рухомого та нерухомого майна, Договірні Держави надаватимуть біженцям найсприятливіше становище  і,  у  будь-якому разі, не менш сприятливе, ніж те, яким користуються іноземці за таких самих обставин.

Що стосується захисту промислових прав,  таких  як  права  на винаходи, креслення та моделі, торгові марки, назву фірми, та прав на літературні,  художні та наукові  твори,  то  біженцям  у  тій країні,   де   вони   мають   своє   звичайне   місце  проживання, надаватиметься такий самий захист, що й громадянам цієї країни. На
території  будь-якої  іншої  Договірної  Держави їм надаватиметься такий самий захист,  який надається на  цій  території  громадянам країни, в якій вони мають звичайне місце проживання.

Щодо асоціацій неполітичного характеру,  які не мають на меті отримувати вигоду,  та щодо професійних спілок  Договірні  Держави надаватимуть біженцям,  які законно проживають на їхній території, найсприятливіше  становище,  яке  відповідає  становищу   громадян іноземної держави за таких самих обставин.

Кожний  біженець  має  право вільного звернення до суду на території всіх Договірних Держав.

На  території Договірної Держави,  в якій знаходиться його звичайне місце проживання,  кожний біженець користуватиметься щодо права  звернення  до  суду  таким  самим  правом,  що й громадяни, зокрема з питань юридичної допомоги та звільнення від забезпечення сплати судових витрат (cautio judicatum solvi).

Кожному біженцю в усіх інших  країнах,  крім  країни  його звичайного  місця  проживання,  з питань,  згаданих  вище надаватиметься  те  ж  становище,  що  й  громадянам  країни  його звичайного місця проживання.

Відповідно до ст. 15    Закону України  «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа,  яку визнано  біженцем  або  особою,  яка  потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права на: пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом; працю; провадження підприємницької   діяльності,   не    забороненої законом; охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування; відпочинок; освіту; свободу світогляду і віросповідання; направлення індивідуальних  чи колективних письмових звернень або  особисте  звернення  до  органів  державної  влади,   органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів; володіння, користування   і  розпорядження  своєю  власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; оскарження до  суду  рішень,  дій  чи  бездіяльності  органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і
службових осіб; звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого  Верховної Ради України з прав людини; безоплатну правову допомогу в установленому порядку.

Особа,  яку  визнано  біженцем  або  особою,  яка потребує додаткового захисту, має рівні  з  громадянами  України  права  у шлюбних та сімейних відносинах, має право на  одержання  грошової  допомоги, пенсії  та  інших  видів  соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання.

Леся Романенко, провідний спеціаліст Рожищенського РУЮ